Пам’ять і сила,
а не страх:
дитячі книжки
про Голодомор
Ще 10–15 років тому було складно відшукати дитячу літературу, присвячену Голодомору 1932–1933 років. Батьки та вчителі могли скористатися хіба що кількома творами, написаними раніше. Це, наприклад, «Легенда про колоски» Віри Вовк 1954-го року, повість Ольги Мак «Каміння під косою» (двічі перевидавалася в незалежній Україні) і її оповідання «Розігріті душі», а ще спогади сільської вчительки, очевидиці Голодомору Анастасія Лисивець «Скажи про щасливе життя», написані 1976 року. Книжка побачила світ лише у 1993 році у видавництві «Веселка» — як повість для середнього та старшого шкільного віку. У 2019 році вийшла у київському видавництві «К.І.С.» зі статтями та коментарями Наталки Білоцерківець, Віталія Огієнка і Миколи Рябчука — вже як книжка для дорослої аудиторії. Утім, її можна й варто радити старшим школярам. Анастасія Лисивець переповідає про побачене очима одинадцятирічної дівчинки, вона пише простою мовою і дуже щиро.
